http://www.chitalnya.ru/

Дорогою рвучких вітрів

Іду… Шмагає вітер по лиці,
Рвучким завзяттям шарпає свідомість
І зводить біль думок на манівці,
Лишивши пустоту весни натомість.

Куди я йду?.. Не знаю до пуття.
Поміж провин терновими кущами
В вітрів пірнаю пізнє каяття,
Покроплене холодними дощами.

Вже скоро… Скоро цій дорозі край!
Аж з ніг збиває вітряна навала!
Від страху, серце, так не завмирай,
В тобі я найдорожче заховала.

Ой, не згуби… Весну гірку в думках
Тамує трохи присмак самотини.
Рвучкі удари вітру по щоках
Болять, мов ляпас рідної людини.


Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Світ душі
Опубліковано: 04.04.2013 18:58