http://www.chitalnya.ru/

Вже, Слава Господи, весна...

Вже, Слава Господи, весна
Світ гріє поступом тихеньким.
Сніг станув, і земля масна
Пружинить під взуттям благеньким.

Хоч відривається каблук,
Згублю підошву, може статись,
Та в каналізаційний люк
Не треба на нічліг скрадатись.

Заснути можна й під кущем,
Як лінь шукати щось тепліше,
І несподіваним дощем
Світанок підбадьорить лише.

Бо в зморшках щік гірким сльозам
Дощ тільки може дати ради.
На краще, що, як палець, сам,
Не страшно буде помирати.

На вітрі висохне пальто
Та й буде знову, як новеньке.
Піду на смітник, може хто
Щось зранку викине смачненьке.

А хмарка роздумів сумна
За день розвіється потроху.
Пригріло сонечко! Весна!
Відмучив зиму – й Слава Богу…


Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Драми у віршах
Опубліковано: 09.04.2013 15:02