Котилося сонечко
В неба край
Хлюпнуло в віконечко
Медограй.
В вечоровім присмаку
Дивини,
Лови щастя крихітку,
Не зрони.
Лагідно в розлитому…
Ой… пече.
Доторкнуся, питиму
Ще… і ще.
Терпко манить трунками
Між долонь.
Не впечи цілунками,
Прохолонь.
Серед зойку стихлого
Завмирай,
Мого сонця стиглого
Медограй.
Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Світ душі
Опубліковано: 20.04.2013 17:37