chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

В зачарованих травах

[Тетяна Чорновіл]  Версія для друку


В шатах літ, неминучих обнов,
В спеку й сніг, крізь дощі й хуртовину
Жду мою запізнілу любов
Без вини сто раз винну.

Кажуть мудрі: – Немає ніде,
Вже давно відболіла остання…
Та вона, неврахована, йде,
Ллється снами в світання.

В мить зневіри чи в славі чуток
В страху дум, що звестися не вдасться,
Знов дарує наснаги ковток
З диким присмаком щастя.

Ось вона! Й тануть буднів сліди
Між заквітчаних пахощів Раю
Мрій для неї лелію сади,
В ній, Святій, завмираю.

Знаю, в хмарних жалів Еверест,
Коли ночі засіється м’ята,
Каяття знов потягне свій Хрест,
Знов помре, розіп’ята.

Та діждуся коштовну свою
Ніжним спалахом сонця в загравах.
В ній зомлію, росою зіп’ю
В зачарованих травах.



Рубрика твору: Лірика любовна
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 314
Опубліковано: 25.04.2013 15:47





© Copyright: Тетяна Чорновіл



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи