chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

НА ДОНБАС

[Тетяна Чорновіл]  Версія для друку


Написано з спогадів мого свекра,
Чорновола Кузьми Дементійовича (нині покійного)
На зображенні він, хазяйка-німкеня (посередині з дітьми),
у якої наймитував, та ще одна інтернована українка.


Ще малими в війну забирали
На роботи в Німеччину нас!
Ми в невільних трудах підростали.
А скінчилась війна,
Нам дорога одна –
Для виправних робіт на Донбас.

Бо за те, що тут вижити сміли
Були винні ми, звісно, сто раз!
З інтернованих роти створили,
Всім погони дали,
Якісь светри вдягли
Й повели пішака на Донбас.

Мозолі на ногах аж стогнали,
Додаючи кривавих прикрас,
Свої села ми рідні минали.
Хоч і близько пройшли,
Та зайти не дали,
Бо наш напрямок Мюнхен – Донбас!

З болем кожного Дня Перемоги,
В думці раптом зринають весь час
Із Баварії піші дороги!
Ми, «злочинці» малі,
Йшли по рідній землі
На Донбас! На Донбас! На Донбас...
___________
Мабуть кожен може уявити собі радісну мить звільнення в день Перемоги нещасних підлітків, відправлених (інтернованих) під час окупації в Німеччину. А чи задумувались, що було з ними далі?
- Посадили в вагони і відправили, щасливих, додому! – скажете Ви.
Можливо! Дівчаток!
Мого свекра разом з багатьма іншими звільнили американці! Надавали можливість виїхати в США, Канаду, Австралію… Бажаючих до України передали совєтським військам. І почалось!
Догледіли раптом, що хлопці досягли призовного віку! Поспіхом познаходили якісь погони, приставили до кожної роти агента НКВД і відправили… пішки! І не просто в Україну! А на виправні роботи! Як малолітніх злочинців у шахти Донбасу!



Рубрика твору: Драми у віршах
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 317
Опубліковано: 26.05.2013 23:05





© Copyright: Тетяна Чорновіл



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи