http://www.chitalnya.ru/

Шипшиновий дощ

Світанку лагідь по струмках волосся
Стікає теплим доторком дощу,
Крізь тихий шелест крапель шепочу
Про те, що раптом в снах щемких збулося
І в згустках хмар видзвонює луною.

А дощ все росить на шипшини віти
Моє зізнання, сповнене вини.
Забувши про п’янкі рожеві сни,
Вслухаються в дощу відлуння квіти
І звабою тріпочуть запашною.

Мій дощ… Цей посланець нестримний літа…
Його озонні пахощі вдихну,
Й зайду в шипшини цноту запашну,
Де в ніжних крапель літеплі розлита
Мить згуби упереміш з дивиною.


Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Лірика любовна
Опубліковано: 29.05.2013 16:32