chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Приблукала

[Катерина Опал]  Версія для друку


Рано вранці торкнулась плеча.
Несподівано, як згоріла свіча.
Громом і блискавкою вдарить у серце.
Зімліє тіло, але поступово,
Як замерзає озерце.
Чи то незнаність чи то невіра,
Але яка то велика сила
Раптом розбила тонку порцеляну свідомості.
І вкрила все мороком неживої хороборості.
Тліючі порцелянові рештки узяли птахи.
І кружляли із ними, як вели чорні танки.
Так того ранку приблукала у нашій оселі смерть.
Кістяками лізла братись моє плече.
Обіймала мліюче від сліз лице.
Накликала морок, за тим, трощила усе.
Чаклувала на птах і взяла своє.
Взяла життя людське і лишила тіло.
Слізьми гарячими щоб його обмолили.
Щоб рідні у розпачі й розчаруванні життям
Тікали чим далі, гукали світлини з пам'яті багряні.
Пекучі руки до гарячого лоба,
А час раптом сплив.
Час людини вмирає, вмирають нагоди.



Рубрика твору: Драми у віршах
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 154
Опубліковано: 30.05.2013 02:16





© Copyright: Катерина Опал



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи