http://www.chitalnya.ru/

Загорнутий у плед саможалю...

Пророчить час годинник на стіні.
Той, іскорками тане у каміні.
Для мене він сьогодні не в ціні –
Лише олива в терпкості мартіні.
Ефірними сльозинками на дно,
Думки стікають переливом джазу.
– «…то був каприз… не вийшло б все одно», –
Мов післясмак, її вдихаю фразу.
Тужливий місяць крізь віконний глянс
Під ноги стелить співчуття доріжку.
На ній гілля вихитує пасьянс,
Одягнене в поношену маніжку.
На контрфаготі водостічних труб
Нуртує вітер невгамовне соло.
Вразлива ніч, контрастність клавіш згуб,
Торкається зорепадінням кволо...
Загорнутий у плед саможалю́,
Самітності потягую мартіні.
Провинностей сигарою димлю
І… розчиняюсь в джазовій гордині.


Автор: Олег Корнієнко
Рубрика твору: Лірика філософська
Опубліковано: 14.06.2013 09:37