chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Одіозна свобода

[Олег Корнієнко]  Версія для друку


Розкурює вітер пиляку нагріту,
Припудрює сріблом сандалі буфону,
Що стежкою Долі іде на край Світу,
Розкутий від ласки невдячного трону.

В очах облинялих полуда образи,
Сорочка дірявить бичами поглуму.
Рубцями синіють хазяйські екстази,
Як свідки елітного чванства й безуму.

Його не бентежать квіткові заграви -
Під каптуром смутку не бачить довкілля.
Для нього: свободи оманливі трави,
То мрійників-дурнів трутинове зілля.

На шапці, дзвіночком надія мижиче
Тримаючи в русі плоть змучено-кволу,
Що рідний сатрап перерішить й покличе,
Чоломкати сито клейноди престолу.



Рубрика твору: Лірика філософська
Рейтинг роботи: 5
Кількість рецензій: 1
Кількість переглядів: 167
Опубліковано: 17.06.2013 00:20





© Copyright: Олег Корнієнко



 
Рецензії


Тетяна Чорновіл   [TETYANCH]   Додано 17.06.2013 в 08:47   Рецензія: позитивна

Буває... Згодна, що час від часу кличуть... І біжимо... чоломкати. Дякую!





 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи