http://www.chitalnya.ru/

Між пахучих китиць іван-чаю...

Між пахучих китиць іван-чаю
Млість туманів трепетних розлита.
Манить п’янко…Я й не помічаю
Підступів заквітчаного літа,
Провокую Леля гру неждану,

В літепло пірнувши з головою.
Ох… Як серце завмирає ніжно
В мареві туманного розвою,
Коли сонце цідить сни неспішно,
В світанкову вгорнуте сутану…

Схаменутись би в грі літа скраю,
Та пророчать бонус ніжні хвилі.
Хто ж гадав, що Лелю я програю:
Спалахну в туманному свавіллі
І в рожевих пахощах розтану.



Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Світ душі
Опубліковано: 18.06.2013 20:38