chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

ПОСУХА

[Олег Корнієнко]  Версія для друку


Хан Сонце в степ заслав орду посухи.
Помчали курявою відчайдухи
На розімлілі зеленню застави…
Безславно стліли на полову трави.

Маслина серед вмерлого обійстя
Скрутила з горя осріблене листя.
Сичем вдовила за погиблим кленом,
Що чахнув поруч скореним знаменом.

Порепано молила про пощаду
Землиця під кущами винограду.
Той злякано між висохлого лона,
Ховав малечі недозрілі грона.

Чернечі зграї гав неслись, мов стріли,
На раті кавунів, що зарябіли.
Розпорювали плоть дзьобами браво -
Ятрились рани згублених криваво.

І соняхи гойдалися ченцями
Над крейдяно-німими солонцями…

Лише полин не підкоривсь навалі -
Пішов на хана, в жовтому оскалі.



Рубрика твору: Лірика пейзажна
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 163
Опубліковано: 18.06.2013 23:34





© Copyright: Олег Корнієнко



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи