chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Аксіома самострати

[Олег Корнієнко]  Версія для друку


Мчимо невпинно в «світле» майбуття,
Вишкірюючи ботексне обличчя,
Пластично досконалячи життя,
Свого Надцелюлітного Величчя.

З анарексичним мозком на плечах,
Котрий тримає м’язик атрофії,
Із фанатизмом в лінзових очах,
Природу гнем до ГеМеОфілії.

Капризно наплювавши на Закон,
Нафто́ву дулю пхнем Світобудові.
Форсуємо лай-но-вий Рубікон,
Одягши капці дурості кирзові…

Тормозить в сміттєзвалищах Земля –
Із ротора спиняючись на статор.
Вчиняє в клізмі клонове маля
Штучнородя́чий фалоемітатор.

Одностатевошлюбова сім`я –
Нащадок сексуальних революцій,
Цноту кохання давить, мов змія,
Брудотою розбещених полюцій…

Відплазувавши смердновбогий вік
До аксіоми самовбивства краю,
В компанії спаскуджених калік,
Замок лизнемо на воротах Раю.



Рубрика твору: Лірика філософська
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 192
Опубліковано: 19.06.2013 00:10





© Copyright: Олег Корнієнко



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи