chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Моє дитинство – пахощі степів

[Олег Корнієнко]  Версія для друку


Моє дитинство – пахощі степів,
Кургану тіло жовто-ковилове,
Зажурливий села вечірній спів
І небо… Літнє небо волошкове!
Згадав ото, й привиділось мені -
Я знов у «босоноге» повернувся:
Хлопчиськом мчав бур’яном на коні
По безкраю, що тільки-но проснувся.
Волосся свіжий вітер розвівав,
Як випалену спекою солому.
Я мальви на ходу схилившись рвав
І вороного направляв додому.
А там, дбайлива мамина рука,
Куйовдила бурштинову чуприну,
У кружку наливала молока,
І доки пив – все пестила дитину.
Зірвавшись, нісся повз колгоспний сад,
А той манив, мов грішника плодами…
У пазуху рвав груші, виноград
Липкими і солодкими руками.
Всіх на ставку «трофеєм» пригощав.
І братство голоноге все раділо…
До темноти ховавсь поміж гущав -
Від татка, щоб не дуже нагоріло.
Гукала мама. Я слухняно йшов.
Намитий і розчесаний… Над ліжком
Микола Чудотворець супив бров.
Ховавсь під ковдру я, хрестився нишком.
Опісля у віконце споглядав
Як місяць випасає жирні зорі,
Збирає у отару там, де став,
А їх з’їдають хмари чорногорі…

Я зморено тону в обіймах сну
І по траві, знов босими ногами,
Біжу додому й квітами весну,
В липких руках, несу… лише для мами.



Рубрика твору: Світ душі
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 589
Опубліковано: 19.06.2013 10:08





© Copyright: Олег Корнієнко



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи