chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Вірші стікають з кінчика пера

[Олег Корнієнко]  Версія для друку


Вірші стікають з кінчика пера,
Шикуються рядками на папері,
В казковий світ я відчиняю двері,
Де в слів хитросплетінні дивна гра.
Тут є усе: і осені вогонь,
І згаслого світила попелище…
Зірки пульсують набагато ближче,
Струмлять розсвіти прямо із долонь.
Весна плекає яблучний нектар,
Із келиха точеного латаття…
Смарагдово-квітуче степу плаття,
Червневе літо принесе у дар.
Зима розіб’є крижаний Грааль,
Той, розлетівшись на мільярди скалок,
Злетить салютом між річок і балок,
На землю встелить інею вуаль.
Тут вітру зойк, негоди дикий рев,
Ще мальв краса та будяків каліцтво,
Шпаків родство і сокола сирітство,
Кущів кріпацтво у тіні дерев.
Мара обідня від піщаних дюн,
Що поглинає плавнів прохолоду.
Хаос бур`яну, чепурність городу.
Гладінь ставка й ріки блакитний в’юн...
Душа моя, немов світання птах
Пісень щебече, висадивши двері.
Віршів рядки мережу на папері,
Ширяючи на вигадки крилах.



Рубрика твору: Світ душі
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 620
Опубліковано: 20.06.2013 08:43





© Copyright: Олег Корнієнко



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи