chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

ОРЕЛ

[Олег Корнієнко]  Версія для друку


Розмахом крил з’єднавши захід й схід,
Ширяє в небі степовий орел,
Між хмаровиння ворсяних кубе́л
Прославши в травах стрімчаковий слід.

Гординею скоряючи вітри,
Не дивиться увись з перестороги,
Бо вище нього променять лиш Боги,
Сузір’ями розкинувши шатри.

На висхідних майнувши у зеніт,
Куди не в змозі долетіти суще,
Він зчитує віддалене грядуще
Із сонячних розпечених ланіт.

В залізних пазурах м’язистих ніг
Судомить Часу злякана пожива.
Нещадного ловця хвала тужлива,
Гарцює степом, ніби печеніг.

Незмінним вартовим німу блакить,
Надолено кроїть йому сумлінно.
І на зорі усе, що дише тлінно,
Росою життєдайною сріблить.



Рубрика твору: Лірика філософська
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 232
Опубліковано: 20.06.2013 09:04





© Copyright: Олег Корнієнко



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи