Вишневий стиглий ноктюрн
У ковтках із вишень стиглих,
Я не плинула навстріч
Диким смутком снів притихлих!
Диво-трунків не пила!
Лиш ковтнула… Скуштувала
Ласки стиглого тепла…
Де ж взялась сум’ять навала?!
Серед їх щемливих хвиль
Потонути не готова!
Цей вишневий ніжний біль…
Сподівань нуга раптова…
В мить нуги ступлю лиш я –
Вслід хитнеться вишні гілка.
Ніч ця стигла – не моя!!!
Терпко! Лагідна помилка…
Спити маю все до дна?!
Повна чаша марень хворих!
Винна все ж таки вона –
Ніч вишнева в стиглих зорях.
Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Лірика любовна
Опубліковано: 23.06.2013 13:19