Вишневий стиглий ноктюрн |
![]() У ковтках із вишень стиглих, Я не плинула навстріч Диким смутком снів притихлих! Диво-трунків не пила! Лиш ковтнула… Скуштувала Ласки стиглого тепла… Де ж взялась сум’ять навала?! Серед їх щемливих хвиль Потонути не готова! Цей вишневий ніжний біль… Сподівань нуга раптова… В мить нуги ступлю лиш я – Вслід хитнеться вишні гілка. Ніч ця стигла – не моя!!! Терпко! Лагідна помилка… Спити маю все до дна?! Повна чаша марень хворих! Винна все ж таки вона – Ніч вишнева в стиглих зорях. Автор: Тетяна Чорновіл Рубрика твору: Лірика любовна Опубліковано: 23.06.2013 13:19 |