chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Стакан розгнівано дрижить

[Олег Корнієнко]  Версія для друку


Стакан розгнівано дрижить,
Вальсує ложка в такт вагону.
– Бувай! – я вигукну перону…
Пейзаж за вікнами помчить.
Багаж поставлю у рундук
І простягнусь на полці сонно,
Заколихає монотонно
Мене коліс холодний стук.
Байдужа до медових снів,
Мару стривожить провідниця,
Щоб знов білетик подивиться
Із-під шнурочка чорних брів.
Попутники займуть місця
Зачнуть спорожнені розмови,
Під ранок лиш заснуть без змови,
Спір не довівши до кінця.
Прокинусь – бутерброд і чай.
– Пора! – віщає провідниця…
А на пероні сніг іскриться…
– Незнаний всесвіт, зустрічай!



Рубрика твору: Лірика любовна
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 161
Опубліковано: 26.06.2013 11:23





© Copyright: Олег Корнієнко



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи