chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Зацілований Ранок тихо плакав росою

[Олег Корнієнко]  Версія для друку


Зацілований Ранок тихо плакав росою,
Багровіли на сході сірі щічки вогнем –
Зореока кохана, щезла десь, за горою,
Залишивши хлопчину з непотьмареним днем…
А вона ж так звабливо вітерцем шепотіла!
Кучерявила чубчик та й перстом вороним,
Безсоромно торкалась його юного тіла,
Приворотним туманом слалась в лузі під ним.
Він сп’яніло зорів волошковою синню,
Павутинням тремтіло серце-ружа між трав,
Жайворонковим співом нісся ген далечінню…
Й не помітив як любка щезла в хвилях заграв.
Сивий місяць, з-за хмари підсміхався щербато –
Бо у сутінках перший ласку Ночі пізнав.
За кохання вогонь сипав в коси їй злато,
А вона пустотливо ним усіяла став.
Зацілований Ранок розридався в мовчанні,
Розчиняючись плавно в ясночолій зорі.
У долоні ставка його краплі останні,
З верболозу стекли по обідній порі.



Рубрика твору: Лірика пейзажна
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 878
Опубліковано: 26.06.2013 12:28





© Copyright: Олег Корнієнко



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи