chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Канючить сич на кинутім подвір'ї

[Олег Корнієнко]  Версія для друку


Канючить сич на кинутім подвір’ї,
Луна вовком біжить по межигір’ї.
Зотлілий дах на врослій в землю хаті,
А замість нього хмелі бородаті
Зелені кубла звили на горищі,
Й хизуються божками на капищі.
Вдяглися вікна в сіру павутину,
Чагар колючий виріс замість тину.
Садочок всох і простягнув до хати
Гілля кістляве, сплутане, мов грати.
Впав «журавель», засипалась криниця,
У клуні за хазяїна куниця,
Спориш розлігся паном на дорозі,
Знайти її уже ніхто не в змозі.
Та вже й нема кому її шукати –
Всі вознеслись в небесні білі хати…
Подумав… і слізьми гортань підперло:
Іще одне село Вкраїни вмерло.



Рубрика твору: Драми у віршах
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 180
Опубліковано: 27.06.2013 09:30





© Copyright: Олег Корнієнко



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи