chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Згубні мрії

[Олег Корнієнко]  Версія для друку


У садочку літнім міражем лапатим
Розкуйовдив пасма Хмелик молодий.
По землі стелився вужиком патлатим:
Нишпорив опору – стовбурець чужий.
З паростка він марив доторкнутись неба,
Повплітати руки в сонця промінці…
В кожному листочку тенькала потреба,
Вилися на вітрі ніжні повзунці.
У тіні розгледів чародійку Сальву,
Та, повороживши, мовила: – Дивись!
Бачиш, біля тину полум’яну Мальву?!
Завоюй дівчину і спурхнеш увись!
Визирнув з бур’яну мрійник смарагдовий,
Задрижало серце… На блакитнім тлі,
Стовбурець хитався шовково-медовий,
А на нім зоріли квіточки малі…
В пристраснім пориві дотягнувсь красуні,
Обхопив подолу плахти росяні,
Зазирнув у вічі безнадійно юні
Зашептав: – Серденько, люба ти мені!!!
Стрепенулась діва, пролила в поклоні
Фризову наївність зорів мовчазних,
Необачно Хмелю простягла долоні –
Той, без зволікання вп’яв вусища в них.
Далі, безсоромно ввився в ніжне лоно,
Знісся до верхівки обірвавши цвіт,
І від насолоди розпишався гронно,
Простягнув перстенці у жаданий світ.
І… не дотягнувся! Не здійснились мари!
В затінку Хмелевім згасла ліпота…
Осінь розігнала листопадом чари,
Та сплелись навічно гріх і чистота.





Рубрика твору: Лірика любовна
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 160
Опубліковано: 01.07.2013 09:52





© Copyright: Олег Корнієнко



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи