Доторки дощу
Срібні хвилі з хмарної безодні,
Дощ на зламі мороку в світанок
Ніжить крапель доторки холодні.
Марно дурить ніч, дощем умита,
В споришах забуті тіні всує,
Вже душа бринить, несамовита,
У світанку доторках пульсує.
Загублюсь в духмяній літній зливі,
Вмить скорившись серденька наказу,
Схлипну рими, доторком щасливі,
В перехресті простору і часу
Й десь… аж там… за відчуття межею
В дощ зійду, тамуючи тривогу,
Доторкнуся трепетно душею
До твого світанку дощового.
Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Лірика любовна
Опубліковано: 03.07.2013 18:22