chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Нічний шторм

[Олег Корнієнко]  Версія для друку


Виходить з себе Тихий океан –
То місяць знову грається припливом.
Злобують хвилі в танці пустотливім
І стугонять у скелі, мов таран.
Зриває вітер з їх солоних глав
Зірковим сяйвом злочені корони.
А бакена далекі передзвони
Благають, щоб юдолі край настав.
На пристані розгублені човни
Сполохано гарцюють, ніби коні.
Стриножені на якірнім припоні,
На волю рвуться, в океан вони.
Лиш буревісник привидом в пітьмі
Над бездною проноситься байдуже,
Та крачка в скелях голосисто туже,
Що у негоду діточки самі.
До ранку, ніби Вакх, злостивий шквал
Терзатиме простори ці відкриті,
А на зорі, потрапивши у сіті,
Завершить свій пекельний карнавал.



Рубрика твору: Лірика цивільна
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 129
Опубліковано: 07.07.2013 09:03





© Copyright: Олег Корнієнко



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи