chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Побачення

[Олег Корнієнко]  Версія для друку


Вед.- Ніч. В селі гуляють люди,
Лиш Оксана дує губи:
Парубків не помічає,
З міста жениха чекає.
На біду, чи на добро
Дівці здибався Петро…
П. – Здрастуй милая Оксана!
Ой яка ж ти дівка славна!
Як зірки палають очі!
Що тут робиш серед ночі?
О. – Не твоє жебраче діло,
Де моє гуляє тіло!
Вийшла зорі рахувати
І на милого чекати.
П. – Так той милий може я?
О. – Дурню, не сміши мєня!
Ой, погляньте, яка птаха:
Ти ж біднота і невдаха!
Не машини а ні хати,
То й не смій мене чіпати.
Подивись на свій ти ніс.
Геть кабан! Ану не лізь!
Милий мій як сонце вранці,
Ще й гаса на іномарці.
Геть від мене! Он він їде!
Згинь, бо джипом переїде!
Вед. – Та жених газюри дав,
Біля милої не став.
Ще й багнюкой із калюжі,
Джипові колеса дужі,
Заліпили дівці очі
Й розчинилися у ночі.
Тут Оксана заревіла:
О.– Ти куди? Куди скотина?!
Ти ж в коханні мені клявся!
Та виходить тільки грався!
Від гіпнозу вже проснулась…
Да-а-а! Оце я лохонулась!
Що ж це люди? По під хати,
Буду я сама гуляти?
Всі подруги з женихами,
А мені валить до мами?
Ні, додому не піду,
Дурника собі знайду!
О! До речі де Петро?
Може закадрю його?!
Петю, любий, а де ти?
Йди голубчику сюди!
Вед. – Та Петро із переляку,
Зайцем стрибнув на гілляку,
Серце у горлянці билось
Залицятись розхотілось.
П.– Тут я, тут я моя люба!
Зараз лиш поправлю чуба.
Що від мене ти хотіла?
О. – Ой скажи, я дівка мила?
Чи подобаюсь тобі?
П.- Так.( Як прищ на бороді.
Думав дівка сексуальна.
З’ясувалось ненормальна,
Не цілують хлопці Ксюху,
А тікають що є духу?
Побалакаю ще трохи
І зроблю додому ноги.)
О.- Що ти милий там шепочеш?
Може цілуватись хочеш?
Петрик, я на все готова!
П.- (От вчепилася корова!)
Ні спасибі. Ти ж казала,
Що грошей у мене мало,
Що не дуже я красивий,
Як свиня, чи веприк сивий?
О.- Ой, ні, ні! Я помилилась!
В темряві не роздивилась.
Ти прекрасний як Бред Піт,
В м’язах руки і живіт!
П.- Може й Піт та без машини.
О.- Так з кущів стирчать он шини,
То твій байк!? Чи то мопед?
П.- Ні, старий велосипед,
В колесі чотири спиці…
О.- Не біда! Дай прокотиться?!
П.- Ні! Ще колесо проб’єш.
О.- Стій Петро! Ти що, вже йдеш?
П.- Так іду, а ти лишайся…
За машинами ганяйся!
Вед.- Мораль у казочки проста:
Не варто задирать хвоста,
Своєю вродою пишатись,
Бо можеш з носом ти зостатись.



Рубрика твору: Іронічні вірші
Рейтинг роботи: 5
Кількість рецензій: 1
Кількість переглядів: 275
Опубліковано: 12.07.2013 09:31





© Copyright: Олег Корнієнко



 
Рецензії


Эдуард Сологуб   [Edvard]   Додано 24.11.2014 в 04:37   Рецензія: позитивна

Це байка,а не Іронічний вірш)Але було досить цікаво читати!...головне,зацікавити читача...якщо трохи продовжити риму, то на мою думку буде цікавіше та більше інтриги)а так взагалі дуже повчально)..тільки мораль дуже легка...треба жорсткіше...як правило, мораль повинна просто зруйнувати мислення пафосних персон!)))





 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи