http://www.chitalnya.ru/

Народження ночі

Вечоріє. Сірий морок розпливається ланами,
Ніби океан безбарвний плюскає між островами
Перелісків недозрілих.
Вітерець здіймає хвилі, сум звільнивши випадково.
Ті слухняно змієм в`ються і шепочуть ковилово,
Між ромашок розімлілих.

Об гаїв кленові кручі трощаться бур’янні лави,
Заспокоївшись стихають. Лиш туманять їхні глави,
У коріннях міцнопалих.
Місяць ярий плавно сходить, мов росток нічного збіжжя.
Маякує пташкам сонним, посрібляє роздоріжжя
Сяйвом зірочок опалих.

В конюшині перепілка стежки загубила стрічку.
Співчування соловейка з верб захлюпало у річку.
Діамантом рос печальних.
З пінних хвиль серед безмежжя ніч, неначе Афродіта,
Струменить повівом меду, Шляхом Чумаків прикрита…
З подивом в очах мигдальних…




Автор: Олег Корнієнко
Рубрика твору: Білий і вольний вірш
Опубліковано: 12.07.2013 10:11