chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Аборт

[Олег Корнієнко]  Версія для друку


Росточком пролісків я зародивсь в тобі,
Веснянкою маленькою світання.
Життя брильянтик бережу в собі,
Як відголосок щирого кохання.
Так хочеться з’явитися на світ
І, сонечка зігрівшись промінцями,
Лиш Очками сказати: - «Мам, привіт!»
І помахати довгих вій крильцЯми.
Відчути дотик найніжніших рук,
Повів вдихнути однокровний неньки.
Вловити серця твОго тихий стук
І шовком завитків наповнить жменьки.
Красу твою всотати з молочком.
Не розплескавши дар отой, ні грама,
Тихесенько сопіти під бочком…
І зойк: - «Ой, що ти робиш?!?!?! Мама! Мама!!!
За що зі мною так?! Чому?! Чому?!
Я прагну лиш тепла твого й любові!..»
Не роджене життя пішло в пітьму,
Втопила мрії ненечка у крові.



Рубрика твору: Драми у віршах
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 150
Опубліковано: 14.07.2013 09:05





© Copyright: Олег Корнієнко



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи