chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Проліски

[Олег Корнієнко]  Версія для друку


Не встигло сонечко приголубити простиглу зимовою журбою землю, як з-під осінньо-обпалого покрову березового гаю явилося диво. Воно спочатку обережно розгорнуло салатовим вістрям воскових пальчиків брунатно-пріле лоно віджилого листя а потім, в єдинім натхненнім пориві виплеснуло на остовпілі пригірки блакитний зорепад тендітних голівок. Озираючись бурштиновими пестиками здивованих очей на погуки ще піддубілого, але вже з ледь вловимими весінніми натяками грайливого вітерцю, вони духмяним шепотом чудувалися власній самотності.
- А де ж ус-с-с-і?! Де комаш-ш-ш-ки?! Де журавлі у піднебес-с-с-і?! – у такт повітряних хвиль шаруділи малахітові персті, обережно підтримуючи лазурову безнадію пелюсткового волосся.
Гай зачаровано мовчав, боячись найменшим необачним порухом звислих гілок, розвіяти шовковисто-аквамаринове привиддя.
- Пр-р-р-оліски! Пр-р-р-осто ви пер-р-р-ші!!! – розітнув лунке повітря скрипотно-голосий крук.
Від несподіванки білошкірі, у рясних смолистих родимках тіла принишклих беріз, поривно гойднулись у бік крикуна і невдоволено загули…
Зашарілі від такого одкровення першоцвіти знітились і потихесеньку опустили додолу ясно-сині голівки, потаївши у них смуток янтарно-тичинкових вій.



Форма твору: Нарис
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 486
Опубліковано: 15.07.2013 22:49





© Copyright: Олег Корнієнко



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи