chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

А раптом...

[Олег Корнієнко]  Версія для друку


Місяць бетонний у хмарах октану
Над мегаполісом грізно навис.
Мчить по асфальту шматок целофану,
В небо злетівши, сідлає карниз.
Вітер здіймає брудне хмаровиння,
Виє в пустотах розбитих вітрин,
А хмарочосу безлике створіння,
Тріщини вкрили сільцем павутин.
В чорні каліцтва машин обгорілих
Терени вп’яли свої пазурі.
Трухлі громади каштанів зотлілих,
Поперек вулиць лежать як вугрі.
Плаває сміття в ставках переходів,
Сморід підземки струмує з решіт,
Бувший Майдан, з мармурових проходів,
Сваї вщетинив, мов зляканий кіт.
Пагорби смутком старих териконів
Журно рудіють в сміттєвім вінку.
Панство грибів тут вправляє законів,
Пластику січ стереже гомінку.
А попід ними у руслі сухому,
На смоляному порепанім дні
Білий скелет у кашкеті старому,
Руки на схід простягнув кістяні.
Наче вологи молив, безталанний
В неба, що несло кислотну сльоту…
Сонечка промінь, ніким не жаданий,
Радіаційно спалив висоту.
Згинув безславно «властитель Природи»
У техногеннім пекельнім вогні.
Хибні обрав він для себе клейноди…
Буде все так? Чи… наснилось мені?



Рубрика твору: Лірика цивільна
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 148
Опубліковано: 17.07.2013 09:19





© Copyright: Олег Корнієнко



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи