chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

КУРАЙ

[Олег Корнієнко]  Версія для друку


Буття степами вітер нас жене.
Ми котимось невпинно, мов курай.
Дитинство, юність, зрілість промайне
На тім шляху до пекла… А чи в рай.
Буває й так, що хащі з будяків
Зненацька спинять чийсь натужний біг,
Скінчивши передчасно лік років,
А сніг засипле, наче оберіг.
До літечка сірітимуть вони
Скелетами безлистими долонь
І в попіл перетворить їх, у сни
Палючо-дикий степовий вогонь.
Та іскорки здіймуться у блакить,
Віддавшись на поталу злим вітрам,
Щоб зорями з небес повік світить,
Про швикоплин нагадуючи нам.



Рубрика твору: Лірика філософська
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 177
Опубліковано: 19.07.2013 10:02





© Copyright: Олег Корнієнко



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи