chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Таки живу...

[Олег Корнієнко]  Версія для друку


Я давно серед плем’я дикого,
Ледь тримаюся на плаву.
Маю щастя собі великого:
Хоч існую – таки живу.
Поміж люду сіро-безликого,
Що на сіно «людців»… мов траву…
І плітками калічить абикого,
Хоч побитий – таки живу.
Серед слів ядовито-зважених,
В хвилях підлості все пливу.
На байдарі чванством уражених,
Хоч веслую – таки живу.
Між підлесників шовком впряжених,
У порожніх псалмів гарбу,
З Раю Богом давно спроваджених,
Хоч гортаню – таки живу.
Все клянуся: « З лиця спітнілого,
Маску блазня от-от зірву!»
Та боюся вже Світла Білого,
Мов упир… А таки живу!
Хай на янгола злотокрилого,
Уві снах, я не жду й наяву,
Все ж припхався до віку зрілого…
Хоч не святець – таки живу!



Рубрика твору: Лірика філософська
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 383
Опубліковано: 22.07.2013 08:30





© Copyright: Олег Корнієнко



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи