chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Тремтливий повів весни

[Олег Корнієнко]  Версія для друку


Тануть, тануть на світанні чари ночі у промінні.
Небосхилом пролітають ситі хмари білопінні.
Сонце уквітчало стягом на тополі верховіття.
Ледь проклюнулись кульбабки з-під землистого плахіття.
Збіжжя килимок ворситься на розіспаному полі.
Нашорошились брунькато гілочки черешень голі,
Прислухаються до вітру: – Чи дмухне тепла повівом?
Чи йому Весна озветься жайворонка славоспівом?
Проясняється лазуррю сіре дзеркало ставища,
Ясен зламано журбує, мов божок серед капища.
Комашня токує в хорі на затишному пригріві,
Проти сонечка іскриться, наче зорі мерехтливі.
Розімлілі верболози мружать котикові очі.
Про Весну пліткують хором юрби ґавово-сорочі.
Я ступаю тихо полем, боячись тремкої миті
І душею зігріваюсь у проміннім оксамиті.



Рубрика твору: Лірика пейзажна
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 458
Опубліковано: 25.07.2013 10:15





© Copyright: Олег Корнієнко



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи