chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Блюз закоханого літа

[Тетяна Чорновіл]  Версія для друку


Торкає ніч тремкі сережки
У клена, споєного снами,
І ніжить лоскотом листки,
А літо з місячної стежки
Десь заблукало полинами,
Майнуло в трави навпрошки.

Нехай сова перестороги
Віщує в темінь легкокрило,
Чуттям тривог наводить жах.
Це літо не страшить нітрохи,
Воно коханням захмеліло
Й зітхає срібно в споришах.

Лиш ніч притишена у травах
Серед зітхань тих марно скніє,
Пізнавши літа дивини,
Та в чорнобривцях золотавих
Воно вже промінцем ясніє,
В медові поринає сни.

Світанку мій, між трав розлита
Чарівна мить росою сходу,
Не мерзни в віхолі жалю.
Я сни закоханого літа
В твою засніжену негоду
З пташиним співом надішлю.




Рубрика твору: Лірика любовна
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 268
Опубліковано: 27.07.2013 15:56





© Copyright: Тетяна Чорновіл



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи