http://www.chitalnya.ru/

Озимок старовір

У натяках грудневого світання
Сивезний злидар крався павуком,
На костурі, що скреготів круком,
Благаючи лани про покаяння.

Здвопаливши порепані персті,
Піднісши руку в срібнім балахоні,
Хрестив калюжі й, ніби на іконі,
Оклад стрілився в крижаній жерсті.

Зірковим блиском зирив старовір
На скверики в дубово-грішнім листі,
Калину у порочному намисті…
Кущавість збіжжя в зелені зневір.

Ченцеві стало невимовно жаль
Безбожників фантома листопаду.
Він світанкову розпалив лампаду,
Гріхи втаївши під тремку вуаль.





Автор: Олег Корнієнко
Рубрика твору: Лірика пейзажна
Опубліковано: 28.07.2013 08:06