chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Послання з минулого

[Олег Корнієнко]  Версія для друку


Туман до річки утікає.
І як примара виникає
Козацький хрест на чорній скелі,
Неначе у минуле двері.
Де сильні ми і гордовиті,
Ще хазяї в своїм повіті.
І руки наші не в кайданах,
А спини не гниють у ранах.
Де, хоч на мить, своя країна,
Що зветься ніжно - Україна.
Де «патріот» іще не лайка,
В пошані шабля і нагайка,
Та добрий кінь. Родюча нива.
Сім`я велика і щаслива
Співає пісню в тиші ночі,
Про коси золоті дівочі…
Куди ж поділась та Держава?
Де велич наша, гордість, слава?
Чом на панів горбатим спину?
Що лишимо у спадок сину?
Боргів ярмо, ганьбу і скруту,
Країну, Богом позабуту?
Де лиш раби, не вільні люди
Існують байстрюком облуди?

Туман до річки утікає
І як примара виникає
Козацький хрест на чорній скелі -
То Воля стукає у двері,
А Гордість сповнює вітрила!
Порви ланцюг Вкраїно мила!
Покинь ганебні якорі
Й пливи до Вільної зорі!






Рубрика твору: Лірика історична
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 155
Опубліковано: 30.07.2013 12:39





© Copyright: Олег Корнієнко



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи