chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Невдалий абордаж

[Олег Корнієнко]  Версія для друку


Скільки років водив
Між чужих берегів,
Свою шхуну, обходячи мілі…
Аж, у тиші заток,
Твій угледів ялок
І вітрила незаймано білі.

Зупинив я судно,
Якір змулив мій дно,
Такелажем занило бажання.
Заволав навіть аж:
- Похіть, на абордаж!!!
І гаками злетіли зізнання.

На своїм язиці,
Із пістолем в руці
Пролетів між бортами прелюдій.
Компліменти до ніг,
Я шрапнеллю… як міг,
Королеві встелив пишногрудій.

Легко думав візьму,
Ще поживу одну!
Та не тут воно, братики було!!!
Вона глуму стилет,
Піднесла на перед,
Навела ще й вагітності дуло.

Впав на палубу я,
Запетляв, мов змія:
- Відпусти! О морськая перлина!
Посміхнулась в одвіт:
- Не пручайся, мій світ!
Бо навічно твоя, вже дружина!!!

Впаморочився ум,
А вона мене в трюм,
Де сімейні проблеми щурами…
Холостяцьке судно,
Шлюбом звергла на дно.
До правила мене… діточками.

І бувалий пірат,
Між одруження грат,
Мрію чайкою пустить в безмір’я.
Флібустьєрка його -
Яструбочка свого.
Щоб розпусті той вискубав пір’я.



Рубрика твору: Жартівливі вірші
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 150
Опубліковано: 31.07.2013 09:15





© Copyright: Олег Корнієнко



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи