chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Гладіатор

[Олег Корнієнко]  Версія для друку


Виходжу на арену знов і знов…
Щоб вдовольнити натовпу жагу,
В пісок свою й чужу зливаю кров,
Шинкую плоті на м’ясне рагу.
Меч – гладіус сіяє у руці,
Що вершить, мабуть, справедливо суд.
За помахом спроваджує в мерці,
Здригаючи у Колізеї люд.
А ті видовищ прагнуть і хлібця!
Імперії розбещені сини,
За цезарем що підуть до кінця,
В динаріях зміряючи чини.
Їм байдуже хто виживе в січі.
Лиш переможцю: – Аве!!! – і: – Життя!!!
Від волі гладіатора ключі,
То кесареве пальцепідняття.
Якщо ж монархів перст укаже вниз,
Легіонери випустять мій дух.
Та може урятує ще каприз
Зіпсутої матрони – хіті рух.
З арени нині тягнуть – не гаком...
Троянд пелюстки злиплись у крові,
Що плебес розпилив над чужаком,
Авансом за видовища нові.

Всміхається, я знаю, Смерть усім,
Та квит дає у потойбічний світ
Першочергово і негайно тим,
Хто їй зухвало шкіриться в одвіт.



Рубрика твору: Світ душі
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 141
Опубліковано: 31.07.2013 09:48





© Copyright: Олег Корнієнко



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи