http://www.chitalnya.ru/

Монолог п'яниці

– Що це ти робиш? – Запитав Маленький принц.
– П'ю, – похмуро відповів п'яниця….
Антуан де Сент-Екзюпері «Маленький принц»

Я втрапив у хмільні тенета,
Де спився й час – без майбуття.
Ну що ж! Моя хитка планета
Цілком придатна для життя.
На ній я пив і пити буду.

Мене осудите гидливо
Без зайвих драм, і без жалю.
У звинувачень ваших зливу,
Гикнувши, боязко ступлю,
Мов у тверезості облуду.

В розмові п’яній сам з собою,
Згадавши совість, “зав’яжу”.
Та від запою до запою
Так важко вгледіти межу!
Хильну – і біль душі забуду.

Коли до дна осушиш пляшку,
Один вже чорт, куди брести.
Напідпитку втікати важко
Від нищівної самоти
Серед юрби страмного люду.

Шукаю випити… За мною
Плазує п’яна в дупель тінь.
Не переважу вже виною,
Всю глибину своїх падінь,
Як і гріхів важких отруту.




Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Світ душі
Опубліковано: 31.07.2013 13:00