chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Життя

[Іванна Байда]  Версія для друку


Життя
На краю села жалібно зойкнув дзвін.
-Прости, Господи, грішну душу,- баба Орися швиденько перехрестилася і, вийшовши за пліт , почала шукати очима когось, хто б розказав їй сільські новини. В кінці вулиці показалася постать старезного горбатого діда, який поволі шкандибав собі, постукуючи палицею по втоптаному камінню.
-Агов, Миколо, а хто то помер?
-Та син Романа Івахнюка з Бачукової вулиці,-почав дід знаючим голосом,- кажуть заснув і не проснувси.
-О Боже,- почала приповідати баба Орися, тихенько шморгаючи носом майже на кожному слові,- такий молодий чоловік, йому ще жити і жити, а нема. І чого Бог забирає файних людий, а пусті живут собі і горя не знают.
Старий знизав плечима і пішов далі, видно не мав наміру слухати причитання баби Орисі, а вона ніяк не могла справитися з неслухняними сльозами, що все напливали і напливали на очі.
І раптом з другого кінця вулиці залунало:
Висить ябко, висить
Але впасти мусить...
Котра дівка файна,
Вити заміж мусить.
Красива молода , ніби весняний цвіт, звільна ступала попід руку з дружбами. Була гарна і струнка, тільки спереду через плаття вже трошки випирав животик.
-Вагітна,-здогадалася баба Орися. Вона ще довго стояла, спершись рукою на паркан.
А на землю звільна опускалися темно-сині сутінки…




Форма твору: Інше
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 243
Опубліковано: 01.08.2013 01:16





© Copyright: Іванна Байда



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи