chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Упала зоренька в поля...

[Олег Корнієнко]  Версія для друку


Упала зоренька в поля, та й покотилась,
Кохана дівчинка моя, вночі наснилась:
Блакитні очі неземні - цвіт барвінковий,
Вуста усміхнені завжди – гай калиновий.

Волосся – нива золота, налитий колос,
Співанки радість, сум-журба - то її голос.
А вишиванка – саду цвіт, духмяно-білий,
Спідниця – чорний плуга слід, дніпровські схили.

Пасок, на талії – річки. І босі ноги…
Віночка золоті стрічки – стежки, дороги.
Вона наївна мов дитя, чарівна й мила…
Дарує сенс мені життя, наснагу й крила.

Зійшов світанок край води, у вись піднявся.
Я в Україну назавжди та й закохався.
Душа непізнана твоя, мов шепіт гаю…
Маленька дівчинка моя: чистіша Раю!



Рубрика твору: Світ душі
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 1086
Опубліковано: 03.08.2013 09:56





© Copyright: Олег Корнієнко



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи