Магія гіпнозу
Ловлю комашок, їм траву.
Тут повно ряски… Скрізь моква.
Ну просто рай! Кум-кум, ква-ква!
Світанок! Снідати пора!
Рій комарів вгорі! Ура!
На язичок, рідненькі, йдіть.
Та щось ледь чутно шелестить
Між гірчаку та череди…
І знаю, що пора втекти,
Та нащось обертаюсь я
Й дивлюсь. Погибель там моя –
Ці ОЧІ, лихо осяйне…
Чомусь приваблюють мене.
Затерпли лапки й голова,
Та треба йти до них – ква-ква…
Розлився тілом дивний страх,
Я розчиняюсь в цих ОЧАХ.
Стрибнути вбік – є час втекти!
Але не можна… треба йти…
Яка ж солодка дивна млість…
Ця паща зараз мене з’їсть!!!
– Злякалась?.. – вужик позіхнув.
Він щойно жабу проковтнув.
Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Жартівливі вірші
Опубліковано: 06.08.2013 12:15