Ромашкові сни
Щось прощальне мовчать солов’ї.
Ще не осінь, та в сонця смішинках
Зблиски сяйва не ті,
І в журби відчутті
Завмирають квітучі гаї.
Не шукай серед стихлого гаю
Мовчазних відчуттів самоти.
Не за літом я згаслим зітхаю.
В цвіті теплих ще днів
Між ромашкових снів
Мрію квітку осінню знайти.
Ласку літа в очах твоїх ніжних
Начарує ромашковий чай.
Не пора для прогнозів невтішних.
В унісон теплим снам
Вітер літу, не нам…
З трав шепоче журливе «прощай».
Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Світ душі
Опубліковано: 09.08.2013 12:21