chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Нарозхват непотрібний

[Олег Корнієнко]  Версія для друку


Дорогою доріг я вознесусь униз,
Пекельний янгол чи Люципер з Раю.
Гріхів цноту́, мов одиночок зграю,
У Волі клітку відішлю поблиз.

В брудоті чистій, світла кіптяві,
Монах рогатий усміхнеться гірко,
Погляне сліпо, невиразно зірко
Й розтане у прозорій піняві́.

По тупику я упаду в Едем.
В безвихідній надії на увагу,
На мед гіркий, безалкогольну брагу
І безтурбоття, сповнене проблем.

Із золотого мороку світил
Назустріч геть пожалує марою
Провинний Святець. Помовчить зі мною
І сумом щастя зазориться в пил.

Здивуюсь помірковано навзрид,
Що нарозхват усім я не потрібний…
Зверну назад, де вабить голос срібний
Шикарно в блиск задрипаних Планид.




Рубрика твору: Лірика філософська
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 157
Опубліковано: 10.08.2013 06:53





© Copyright: Олег Корнієнко



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи