chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Комашино-молюскова енциклопедія

[Олег Корнієнко]  Версія для друку


Равлик, знаний мандрівник
Залишати дім не звик,
Бо у випадку біди,
Він ховається туди.

Нас мільйони! Ти і я!
Дружна ми мурах сім`я.
Трудимось ми заповзято:
Браття й сестри, мама й тато.
Бо не час відпочивати!
Час – мурашник будувати.

Гусінь листячка наїлась
І на гілці зачепилась.
Стала кокон будувати,
Щоб метеликом в нім стати.
Це життя чарівна проза.
Їй ім`я – метаморфоза.

Павучок у теплу днину
Сплів швиденько павутину.
Працював що було духу,
Запросив у гості муху.
Муха радо завітала –
Павучку обідом стала.

Сонечко, жучок маленький,
Має панцир червоненький.
Чорні цяточки на нім.
Порахуєш – рівно сім.
Він город охороняє –
Попеличок відганяє.

Бджілка знана трудівниця.
Їй лінитись не годиться:
Треба в поле полетіти,
Квіточки всі запилити.
А назад, у вулик свій,
Мед принести запашний.

Оса – майстриня чарівна,
Житло її – то дивина?
Вона суху кору жувала
Й гніздечко з неї будувала.
Коли ж закінчила роботи,
То вийшли шестикутні соти,
Бо, хочеш вір, а хоч не вір,
Такий комаха має зір.

Спокій міль вночі не знає,
Просто вікна вибиває:
– Ой, пустіть мене до хати,
З лампою потанцювати!
Бо люблю понад усе
Світло вогняне оце!

Водомірка – фігуристка
Визнана в ставку артистка.
На воді вона танцює,
Знаки чарівні малює.
Не лякає глиб ставка,
Бо як пух вона легка.

У травичці хтось стрибає
І на скрипці ніжно грає,
Арію для бджіл та ос.
То наш коник – віртуоз!

Метелик – райдуга жива,
В садочку влаштував «жнива».
У квіти хобот свій стромляв,
Нектар солодкий попивав.
В палітрі клумби причаївся –
Змахнув крильми і… розчинився.
І не могли ми розрізнити:
Де наш метелик, а де квіти.

В комара одна турбота,
Як мандрує він з болота:
Пісеньки свої співає,
Діткам спати заважає.
І не втямить «бард» ніяк,
Що фальшивий він співак.

Бабка має довгі крила.
Хоч прозорі – в них вся сила.
Бачать велетенські очі
Добре вдень і проти ночі.
Бабка луками мандрує
Й на дрібних комах полює.

Богомол, вночі полює,
За комахами пильнує.
Очі має величезні,
Лапи-пилки довжелезні.
Ще й зелений, мов будяк –
Не знайдеш в траві ніяк.

В лузі поміж квіточок
Джміль гуде, мов літачок,
Волохаті свої ніжки
Забруднив у квітах трішки,
Та, смугастий, не зважає,
Бо рослини запиляє.



Рубрика твору: Вірші для дітей
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 243
Опубліковано: 13.08.2013 09:59





© Copyright: Олег Корнієнко



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи