http://www.chitalnya.ru/

Подих грози

Ледь-ледь відчутним подихом грози
Насичене повітря над рікою,
Що вдалеч плине стрічкою в’юнкою,
Берегового сповнена спокою
Й небесної похмурої краси.

Рвучкого вітерцю невинна гра
Гладінь ріки в легенькі вбрала брижі,
А хмари грізно скупчилися в тиші,
Аж до води злягли, усе темніші –
Ось-ось линуть дощем, мов із відра.

Шле вітер розколиханій траві
З громами гроз озонові привіти.
В поривах вітру молочаю квіти
Ясніють сонцем через хмар просвіти
І ловлять перші краплі дощові.

Ще мить – і будуть пити досхочу
Даровану небесну крапель втіху.
Та поки навіть час принишк від бігу,
Ріка лиш вдалеч плине тихо-тихо
В очікуванні шелесту дощу.




Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Лірика пейзажна
Опубліковано: 26.08.2013 08:56