chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Сповідь ігромана

[Тетяна Чорновіл]  Версія для друку


Мені вже двадцять сім. Хто каже – молодий?
Роблю я сміло рейз, хоч і нема в тім зиску!
Відомий всім давно закон гравця простий:
Життя – жорстока гра крізь імітацій низку.

У мене повно мрій і непочатих справ,
Та є ще й скринька лих від блудниці Пандори.
Бо як не виграв ти, то певно що програв,
І знай – з горлянки рук не спустять кредитори.

Квартиру вже програв! Робити ще не звик!
У матері в селі городець є й хатина.
Годує… й обпере… Та в молодий мій вік
До сказу довела проклята самотина.

Я ігроман! І звик бездумно йти на фарт.
У матері на гру “позичу” з сліз зарплати.
В що граю? Все одно! У покер чи в більярд…
А то і в автомат, щоб біль душі здолати.

Та все ж зірвати куш я маю за мету,
Хоч поки на мій флеш фортуна зирить скоса.
Дай грошей, мамо! Дай! Бо руки накладу!
Сьогодні щастя мить настане – кров із носа!

Прошу вас, припиніть про “зав’язать пора”,
В болоті я боргів і змучений до краю!
Ви як завжди праві, життя – жорстока гра!
Повірити боюсь, що все ж її програю…



Рубрика твору: Драми у віршах
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 155
Опубліковано: 27.08.2013 12:44





© Copyright: Тетяна Чорновіл



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи