Ноктюрн у м'ятлику

В часу стишений плин
Ніч виблискує місяцем срібно,
Ніжно схлипує трепетну мить.
У безумстві хвилин
Сенс шукати, мабуть, не потрібно,
Коли м’ятлик росою щемить.

В трав росистій імлі
Струменить, мов знамення притихле,
Вогких тіней розхитаний страх.
Низько, аж до землі
Гнеться волотей марево стигле
На холодних осінніх вітрах.

Знаю, час мені йти
Крізь налякані м’ятлику тіні,
В даль, де ніч срібне диво снує,
Хоч чуття темноти
В сторожкому трави шелестінні
Цідить холод у серце моє.

Шалу мрій в унісон
Серце лунко вистукує втіху,
Що небесна ятрить глибина.
Це знамення, чи сон?
Тільки м’ятлик нашіптує тихо:
– Я не знаю… Не знаю… Не зна…

Рубрика твору: Світ душі
Рейтинг роботи: 5
Кількість рецензій: 1
Кількість переглядів: 215
Опубліковано: 08.09.2013 08:29

Переглянути профіль автора

Рецензії

Віктор Насипаний [nasvictor] Додано 08.09.2013 в 20:29 Рецензія: позитивна

Загалом дуже гарно! Зміст чудовий. Наголос трошки місцями "бігає" - коли,вогких. Пробував щось придумати там, щоби було гармонійніше звучання, але після роботи важко, "не йде" натхнення.Вам дуже вдаються такі ліричні замальовки, вмієте тонко підмітити відтінки, нюанси,кольористику. Як досвідчений художник. Творіть. Всього найкращого!

Тетяна Чорновіл Додано 11.09.2013 в 14:36

Дякую за оцінку і побажання!
А наголос не бігає насправді! ))
Третій і шостий рядок строфи виписаний так званим анапестом (протилежний дактилю), коли наголошений третій склад з початку рядка. Тож коли попереду зустрічається одно- чи двоскладове слово ( коли, вогких ), то воно взагалі НЕНАГОЛОШЕНЕ. Таке поняття є в поетиці на відміну від прози. Мені дуже приємна Ваша увага до моїх віршів!
Щоб відповісти Вам, прийшлося йти в НЕТ за теорією. Бо знала тільки інтуїтивно, що чомусь наголошеним аж третій склад має бути! ))

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи