chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Наш час

[Тетяна Чорновіл]  Версія для друку


Митями крилатими
Час роїться тихо,
Позначає датами
Кожну збуту віху.

В світу казці з п’яльцями
Вишиває зорі,
Скапує між пальцями
В далі неозорі.

В небуття небачене
Мріє сном сягнути,
Те, що марно втрачене,
Важко повернути.

Хмарно. Неба просинню
Мріють згуб хвилинки.
Не відновлять осінню
Всохлої билинки.

Стихне, перелюбиться
В хмарному полоні?!
Час, безумцю, губиться,
Підставляй долоні.

Віхами мережаний,
Сон збігає в точку…
Час, від згуб збережений,
Спиймо по ковточку.




Рубрика твору: Лірика філософська
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 170
Опубліковано: 13.09.2013 12:54





© Copyright: Тетяна Чорновіл



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи