http://www.chitalnya.ru/

Ноктюрн між ягід глоду

Осінню досвіткову прохолоду
Розсіяв місяць на сріблясті тіні,
У листя сторожкому шелестінні
Торкнувся перестиглих ягід глоду,
Що диким жаром мліють серед віт.

Спізнавши ніжну пристрасть падолисту,
Блукає осінь, вбрана в тіней ласку,
І в ягідну таку солодку казку
Крізь дощову довершеність імлисту
Листками стелить золотавий слід.

За хмар пересторогу все блідішу
Стікає місяць трепетом у скроні,
А ніч згубила спокій у безсонні…
Не серця друзки вибухнули в тишу –
На вітах мліє перестиглий глід.




Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Світ душі
Опубліковано: 26.10.2013 00:05