chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Розчинний ноктюрн

[Тетяна Чорновіл]  Версія для друку


Яким думкам пересторогу ніч снує,
Про що шепоче з вітром осінь золота?
Не здогадалась я. Лиш пульсу частота
Крізь подих тиші серце видала моє.

У кави пристрасть, що мільйон раз не права,
Майнула ніч і через зірний конденсат
Безсоння цідить безмір снів тому назад.
Ковток… Знов обертом нестримним голова…

Ще в вир пірну й нічого ночі не скажу,
Нехай між зір шукає в хмарній вишині,
А я знайдусь в твоєму лагідному сні,
Здолавши виміру розчинного межу.

Сердець чи часу зачарована хода
Бунтує в скронях хмелем дикого вина?
Ніч точно знає, спивши каву всю до дна,
Та ще шепоче з вітром осінь золота.



Рубрика твору: Лірика любовна
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 218
Опубліковано: 29.10.2013 15:43





© Copyright: Тетяна Чорновіл



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи