Дощить...
І суне в радість навпрошки,
Бо на півлітру грошей стало
За вчора зібрані пляшки.
Закуску матиму мороку
Знайти в сміттєвому бачку.
Цвілий хлібець! Ого! Нівроку!
Все ж маю їжу хоч яку!
Несу скарби свої нехитрі
В нудне “кудись” проміж дощем,
В такт кроків булькає в півлітрі
Чи то шмурдяк, чи серця щем…
Дощить. Знайти ще риму мушу
На дивний вислів “мрій міраж”.
Ці рими рвуть, буває, душу
В осінню пору, що аж-аж!
Згинь! Пропади, ласкава мріє!
Навіщо зринула в думках?!
Дощить. Півлітра душу гріє
І сліз не видно на щоках.
Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Драми у віршах
Опубліковано: 04.11.2013 13:39