chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Живемо мить

[Іванна Байда]  Версія для друку


Живемо мить… Ця мить – така мізерна.
На скронях часу – відблиск сивини.
Пішли в світи добірні, стиглі зерна –
Нащадки наші – доньки і сини.

Минає час, й коли на небокраї
Гаряче сонце стукає у сни,
Ми молимось – чи нас ще хто згадає,
Пошле привіт батькам із далини.

Такі уже неписані закони,
Але чомусь так страшно самоти…
Бо там вони. Далекі «закордони»,
А у домівці повно гіркоти.

Тут лампа блима трохи сліпувато,
Вже й на дворі настали холоди…
Скрутилася в клубок старенька хата,
Відро благає свіжої води.

Так сумно старість глипає у шибку,
Чекає знов дітей, не перший рік…
А вітер в небі грає першу скрипку
І трусить пилом скошений поріг.




Рубрика твору: Лірика філософська
Рейтинг роботи: 5
Кількість рецензій: 1
Кількість переглядів: 218
Опубліковано: 21.11.2013 17:58





© Copyright: Іванна Байда



 
Рецензії


Тетяна Чорновіл   [TETYANCH]   Додано 23.11.2013 в 19:37   Рецензія: позитивна

Чудовий вірш! Так шкода мені завжди отих покинутих хат-пусток. Маю також вірші, їм присвячені.
А життя наше - і справді мить. Відносно вічності Всесвіту! Дякую за поезію!





 
Іванна Байда   Додано 23.11.2013 в 19:50

Дякую і Вам, що не залишаєте поза увагою. Дома мене ніхто не розуміє.



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи